Небесна

Колекція

Про колекцію

Колекція «Небесна» від Chernikova була презентована 20 липня на SUMMER WEEKEND BY ODESSA FASHION DAY 2017.

 

Легкість та повітряність доповнена чіткими геометричними візерунками стародавньої української вишивки-низинки.

 

Дизайнеру, як художнику, вдалося створити своє небо зі своїми зорями — тільки з тканин та шовкових ниток.

Жіночне, легке, романтичне, ніжне.

У колекції представлені: легкі сукні з батисту, вишиті штани-кльош і шорти з костюмної тканини та невагомі котонові блузи.

 

Кожний образ створювався так, щоб передати красу нескінченного — від горизонту до горизонту — зоряного неба, побаченого дизайнером в горах. Тонке синє полотно — то небесна гладь, білі цятки фарби — зорі, а скупчення орнаментів — цілий Чумацький Шлях.

 

Оздобою суконь став ніжний темно-синій оксамит та вишиті візерунки (старовинні мотиви та техніки переосмислені у сучасності) — гербери, папороть, різноманітні геометричні орнаменти.

Коментар дизайнерки

Небо, воно тієї ночі було таке… особливе. Від горизонту до горизонту закутало мене тонкою ніжною матерією. Колір її – теж особливий, фарба – точно акварель. Це небо бачив Джордж Бармел, Уолт Дісней та Крістіан Діор, саме це небо. В це небо одягалися Марлен Дітрих, Грета Гарбо, Софі Лорен.

 

Ця колекція — про стан тут і зараз, про флірт, грайливість. Без чітких правил. Де є чесність та вірність виключно собі. Без обіцянок на майбутнє будь-кому іншому.

 

Стан, де є максимальна ясність почуттів, де добре тільки те, на що йде внутрішня особиста згода.

Небо. Зорі. Чумацький Шлях.

Однієї літньої ночі я опинилася високо в горах, зовсім сама, поруч – нікого.

Було досить тепло, повний місяць, цвіркуни, трава по пояс. Я лягла на землю і прислухалася до себе. Земля, розігріта серпневим сонцем, ще не встигла охолонути. Здавалося, що її тепло зможе мене підійняти, і я полечу. Десь поруч чути було струмок. Заплющила очі. Заснула.

Розбудив глухий тривожний гавкіт совички, якраз всередині ночі. Пролетіла повз мене, не зачепивши жодної гілки. Вона, здається, хотіла мені щось сказати, довгохвоста. Власне, я й збагнула що. Прокинулася. Відкрила очі і побачила дещо: рівно наді мною пляма, вона колихалася та навалювалася, рухалася та притискала мене. Велична, безкрайня, темно-темно синя безконечна пляма фарби, забризкана білими крапочками з пензлика.

Небо, воно тієї ночі було таке. Особливе. Від горизонту до горизонту, закутало мене цілу голу тонкою ніжною матерією. Колір її – такий ммм, теж особливий, фарба – точно акварель.

Це небо бачив Джордж Бармел, Уолт Дісней та Крістіан Діор, саме це небо. В це небо одягалися Марлен Дітрих, Грета Гарбо, Софі Лорен, в саме це.

Намалювати

Господь переніс соляну дорогу на небеса. Мені треба взяти трохи цього полотна, я ж можу? Можу взяти свій пензлик і намалювати своє? Як дорослий художник, тільки з тканин – своє небо з своїми зорями.
Жіночне, легке, романтичне, ніжне.
Може трохи легковажне небо.
Безпринципне, розслаблене, лагідне.

Згода

Це про стан тут і зараз, про флірт, грайливість. Без чітких правил. Де є чесність та вірність виключно собі. Без обіцянок на майбутнє будь кому іншому. Стан, де є максимальна ясність почуттів, де добре тільки те, на що йде внутрішня особиста згода.

 

То небо я забути не зможу, можу тільки спробувати описати, але це так складно передати ту історію словами. Але я б так хотіла, щоб його хтось ще побачив окрім мене!

Горошина

Одна горошина змінила історію казки, а я можу зараз змінити все – в мене тих горошків безліч. Можу відсипати від 200 до 400 міліардів зірок. Серйозно і безтурботно – як все геніальне. А Чумацький шлях хочу вишити шовковими нитками. Пустити його по полотну, нехай розтікається, як по небу.