Секунди не мають виміру –
Це тільки удари серця
Юрій Іздрик
Сукня нареченої “Лілея” колекція “Я Бачу”.
Вишивка: машинна, низинка та борщівська.
Матеріали: костюмна тканина, мереживо.
Склад: основна тканина – бавовна 70%, віскоза 30%; підкладка – бавовна 100%.
Сорочка нареченого “Небокрай” колекція “Я Бачу”.
Вишивка: машинна, низинка та борщівська.
Матеріали: костюмна тканина.
Склад: основна тканина – бавовна 70%, віскоза 30%.
Кольори вишивки та фасон сукні змінені згідно побажань наречених.
“Я. Бачу”
Балансує на межі стриманості та вишуканості, ніжності
й неприборканості.
Саме тому, у палітрі колекції переважають
контрастні чорні й білі кольори, подекуди їхню стриманість
переривають ніжні та насичені: м`ятний, бузковий, вишневий,
фіолетовий та синій.
Про вишивку
Борщівська вишиванка вражає різномаїттям взорів та по праву є історично-культурна цінністю і гордістю Тернопільського краю. Вона вирізняється густо зашитими квітковими та геометричними візерунками. Чорні з незначним вкрапленням кольорових мотивів орнаментальні композиції на сорочках і блузках – головні декоративні акценти в борщівському святковому вбранні.
“Низинка” (низь) – характерна для української вишивки техніка, що творить геометричні узори з чіткою діагоналлю. Це рахунковий шов “вперед голку” і виконується зі споду. У жіночих вишиванках низзю вишивали “уставку” – прямокутний фрагмент верху рукава (міг бути окремим елементом крою або суцільним з рукавом), комір, манжети, пазуху та “погрудки” – вертикальні смуги спереду на грудях. На чоловічих сорочках низзю вишивали комір, “манішку” та манжети.
